В разделе материалов: 198
Показано материалов: 41-50 |
Страницы: « 1 2 3 4 5 6 7 ... 19 20 » |
Закони складені у папки.
У кодексах якісь закладки
У голові – якісь статті
І захист права на меті.
Якісь питання? Йдем до суду.
Проблеми?
Вирішать!
Не буде!
Коли до справ взялись вони -
Феміди дочки і сини.
Вони уміють, знають, хочуть
І роблять!
(Хоч би не зурочить ).
Ще й так, що їх авторитет
Зростає зразу аж на метр
Все відповідно до канонів
І згідно приписів закону
Та згідно іміджевих справ.
Щоб лиш оклад весь час зростав…
І щоб серйознішали теми,
Щоб швидше зватися "партнери…”
Та все ж найкраща із цих рис,
Це скромно зватися – Юрист. |
Нерви наче із каміння
Незаплямоване сумління
В суперечках завжди правий
Знає добре римське право
Серце чуйне. Руки чисті.
Я вітаю з днем Юриста! |
Сьогодні свято, вчителі!
Це наше свято з вами світле свято.
Ідуть і молодь, і батьки,
І онучата вас вітати.
Підемо в школу разом ми,
Я теж туди колись ходила,
Багато років вчителі
Усім наукам нас учили.
Читать, писать і рахувать,
Любити нашу Батьківщину,
Малих і старших шанувать,
Не забувать, що ми – Людина!
Дитиночко моя мала,
Дивись, вже сивина на скронях,
А я стою, немов дитя,
Тримаю крейду у долонях.
Ми завжди будемо дітьми
Біля воріт своєї школи,
Подяку, вчителю, прийми,
Нам не забуть тебе ніколи.
Ви виводили в білий світ
І Президента, і Поета –
Від серця щирий вам привіт,
Многая і благая літа! |
Тихо вечір догорає,
Сплять у синяві зірки,
Наша вчителька читає
Твори учнів від руки.
Все навколо постихало,
Другий сон пливе кругом,
І лиш вчитель англомовний
Щось схилився над столом.
Перші півні заспівали
Вже світанок жевріти став,
А учитель наш, філолог,
Ще і досі не лягав.
Так, важка ваша праця,
Але й прекрасна в той же час,
Та знаєм - все здійснити вдасться,
Низький уклін Вам всім від нас. |
Без природничих наук
Ніяк нам не прожити,
Тож хімію та біологію
Ми обіцяєм вчити.
Історія та географія
Відкриває нам світи,
І цим допомагає
Впевнено по життю іти.
Усі знання одержані важливі -
Вони згодяться потім на Землі.
За те, що добрі Ви до нас і терпеливі,
Спасибі, дорогі учителі.
За ласку Вашу, чуйність і турботу,
За те, що підняли нас на крилі,
За повсякденну, клопітку роботу
Спасибі, дорогі учителі. |
Освітяни й освітянки!
Ми — немов травневі ранки!
Маєм поклик, маєм змогу
Всім освітлювать дорогу:
До мети, до знань, до мрій.
Побажань всіляких — рій.
Та одне сказати мушу
Для шановних громадян:
Щоб не гасло сонце в душах
Освітянок й освітян! |
Чи в світі є таке мірило,
Щоб зміряти твої труди?
Де джерело, натхнення, сили,
Що сяєш зорею завжди?
Здається – просто: дошка, крейда,
Підручник, зошит, олівець.
А скільки в класі різних в тебе
Вразливих душ, натур, сердець?
А ти їх знай мінливий настрій,
Навчи з любов’ю підійти!
А чи завжди у праці власній
Ти бачиш бажані плоди?
І знову пошуки, турботи,
І вся у них ти поринай,
Бо непочатий край роботи,
І ти зробити все встигай.
І так в дерзанні – рік за роком,
Щоб учням всю себе віддать.
Твоє покликання високе –
Людини душу формувать.
Здається: ти не знаєш втоми,
Та серце не заліза сплав.
Чекає рук твоїх і вдома
Багато невідкладних справ.
Бо дома ти – дружина, мати
І вихователь у сім’ї.
Твої ж бо – три кути у хаті,
Й тривоги за сім’ю – твої.
Та все ж міцніють в тебе крила,
Як бачиш пошуків плоди.
Чи є у світі те мірило,
Щоб зміряти твої труди? |
Дивлюсь на Вас дитячими очима,
В яких не згасла шана і любов.
Я перед Вами, як малий хлопчина,
Який до школи тільки-но прийшов.
Від перших букв і слова „Батьківщина”
Мене вели в науки дивний світ.
І Вашу ласку чув я щохвилини,
Як промінь сонця чує первоцвіт.
І я мужнів А на обличчі Вашім
Глибокі зморшки викарбував час.
Не треба щастя Вам повнішу чашу,
Ніж гідну зміну виховати з нас.
А як війна пожежами дихнула
І сіяла навколо смерть і жах,
Рука у битвах Ваша не здригнула,
Вона й мені вказала вірний шлях.
Сьогодні тут, як в ті далекі роки,
Я з радістю у школі Вас зустрів.
І як тоді, хлопчина синьоокий,
Готовий слухать правду Ваших слів.
І де б не був я, і про що б не мріяв,
Чи в заметіль, чи як цвітуть сади, -
Мене і досі ласка Ваша гріє,
І перед Вами – я школяр завжди. |
Для першої вчительки
Букварі і читанки,
Парти в два ряди.
Наша перша вчителька
В серці назавжди.
Споришева стежечка,
Стежечка-мережечка,
Що водила нас
Ще у перший клас.
Сонце світлі зайчики
Сипле у шибки.
Кришать крейду пальчики –
Пишуть палички.
Добре нам читається –
Вчителька всміхається.
А як хтось не зна –
Хмуриться вона.
Скільки розгадали ми
З нею загадок!
Скільки прочитали ми
Віршів і казок!
Стороною рідною
Дниною погідною
Йшли через покіс
У багряний ліс.
Наша перша вчителька
Інших науча.
Букварі і читанки
Їм вона вруча.
Споришева стежечка,
Стежечка-мережечка,
Інших перший раз
Повела у клас. |
Ось знову в школу Ви ідете
В цей вересневий світлий день;
Де Ви натхнення це берете,
За що так любите дітей?
У них вкладаєте всю душу
І, як на світі жить, вчите.
Ніщо Вас, вірим, не примусить,
Лишити діло це святе.
Бо Ви народжені для нього;
Мов діти рідні Вам учні,
Ви їх виводите в дорогу,
У світ, на простори ясні.
Й немає більшої Вам втіхи,
Коли уперше малюки
Долають у науці віхи
Й виводять старанно рядки.
І прагнете Ви їх навчити
Як штурмувати висоту
І що в майбутньому робити,
Щоб вся земля була в цвіту.
І за невтомну працю Вашу
Уклін Вам до землі низький,
Прийміть подяку щиру нашу
За труд учительський важкий.
Хай добре Вам весь час живеться
Без горя, смутку та біди,
А галаслива хай малеча
Приносить радість Вам завжди! |
|
 |
| Форма входа |
|
 |
|
| Поиск |
|
|
|
| Категорії |
|
|
|
| ...Реклама... |
|
|
|
| Статистика |
|
|
|
