Коли у вікнах – зорі,
і всі сопуть на ліжках,
і мамі сниться море,
а доні – нова книжка
про янголят і літо,
а янголятам – мама,
хтось тихо ходить світом
із повними торбами.
Збирає сни в кишеню,
щоб вибрати гостинці:
кому – цукерок жменю,
кому – по мандаринці
і ще всього такого
натицяти під вушка,
щоб не було ні в кого
без начинки подушки.
А десь ізранку-зранку
із першим потягусем
чарівні диво-санки
чарівного дідуся
вже повезуть до хати
на самому край світі
дарунки дарувати,
яких наснили діти…
*
*
| 
