Тебе вітаємо, Миколо, Колись ходили ми до школи, Навчались і росли. Ти був веселий розбишака, Тепер ми бачимо, друзяко, Що не змінився ти. Така ж весела твоя вдача, Хоробрість все ж така козача. І хист, і розум твій. Тому, Миколо, ми радієм, Що промінь Віри і Надії Живе в душі твоїй. Тож в гору ніс! Тримай-но марку! А ми за тебе вип’єм чарку!
