Як в лісі дихається нам! Льодинки наче горлом ллються! Неначе п'єш росу ти сам З якогось сонячного блюдця. Як чутно в лісі все! Навкруг — Стежки казок переді мною. І ловить витончений слух, Як шепіт пурхає луною, І одинокий скрип сосни, Що будить шерхоти заснулі Ось-ось минулої весни, І ґвалт безпечної зозулі... Як в лісі пишеться! Гай, гай! Душа закохана вирує, Бо ліс так щедро, через край, Мені натхнення подарує! Довкола чари неземні. Чи змалювати все це вдасться? Як в лісі віриться мені В кохання, в людяність і щастя! Вже й тіні виткались сумні. Чому — сумні? Якого біса! Як в лісі хочеться мені Не повертатися із лісу!
*
*
|