Вони вже дограли весняну сюїту, Вони розпочали симфонію літа. Симфонію літ, що пліч-о-пліч писали, Дієзи, бемолі в акорди складали. Скрипічним ключем починали сторінку, Єднали в собі Лятошинського, Глінку, Бетховена, Баха... Натхненно й красиво! Хіба це так мало, щоб жити щасливо? У творах, у творчості жили щоденно, Робилися святом години буденні. Були різностильні, надмірно старанні, Щоб жити в гармонії і у коханні.
*
*
|