Чомусь в житті я не запам’ятала,
Як ти мене в колисці колихала,
Як колискову наді мной співала,
Що ти, як пташка наді мною щебетала.
Але я пам’ятаю твої гіркі сльози,
Коли для нас, малих, якісь загрози
Раптово у дитинстві виникали
І ти очей ночами не стуляла.
Хотіла з татом Ти мабуть синочка,
Але життя дала Ти аж трьом дочкам.
І швидко, якось, ми повиростали,
Але для Тебе дітками зостались.
Пишу вірша, а на очах сльозина,
Напевно тому, що вже маю свого сина
Тому, що пізно цінувати стала,
Твою любов, турботу, слово «мама».
Матусю, рідна, я тебе вітаю
З цим святом. І в твоїм лиці бажаю
Усім жінкам, що є на білім світі
Насамперед ніколи не хворіти,
Дітей слухняних, люблячих побільше,
Нехай присвячують Вам свої теплі вірші,
Нехай коханий завжди поряд буде,
А на шляху трапляють добрі люди,
В житті побільше сонця, ладу, сміху
Живіть щасливо нам усім на втіху!!!
*
*
| 
